Чи потрібно сьогодні вивчати Маркса?

200-річчя з дня народження Карла Маркса є гарним приводом замислитись над суспільними проблемами, які сьогодні постали перед людством. Але з початку потрібно надати оцінку самій постаті автора «Маніфесту комуністичної партії» та «Капіталу».  Шаблонне мислення, яке прищеплювалося громадянам СРСР, за 27 років існування незалежної України нікуди не зникло.

За радянські часи Маркс перетворився на одного з ідолів комуністичної системи, але прості люди геть нічого не знали про нього, крім його колоритного портрету, який вивішувався на фасадах державних будівель у святкові для червоної влади дні. Проста людина фактично не розуміла, яке відношення має німецький філософ, що помер у Лондоні в 1883 році, до радянської влади. Деякі більш розвинуті особистості знали, що вожді більшовистського руху і зокрема В. Ленін, якому під час смерті Маркса було 12 років, на основі його вчення створив своє бачення теорії революції та написав знамениті слова: «вчення Маркса всесильне, тому що вірне».

«З розвитком великої промисловості з-під ніг буржуазії виривається сама основа, на якій вона виробляє і привласнює продукти. Вона виробляє насамперед своїх власних могильників. Її загибель і перемога пролетаріату однаково неминучі », - написав Маркс у Маніфесті комуністичної партії у 1848 році. Насправді, крім передбачення пролетарських революцій, К. Маркс не замислювався над тим, яке суспільство буде побудовано прогресивними робітниками. І те, що потім будували більшовики та інші криваві комуністичні режими, скоріше можна віднести до їхніх фантазій, ніж до дій на основі  творів німецького філософа. Тому вважати його винним у кривавих революціях та війнах ХХ-го століття не можна.

Маркс замислився над вирішенням дуже цікавого питання – яким чином розподіл багатства між людьми впливає на розвиток суспільства? Чи можна казати, що динаміка накопичення приватного капіталу неминуче призводить до все більшої концентрації багатства і влади в руках небагатьох? Або ж вільний ринок сам себе врівноважує, а конкуренція та технічний прогрес забезпечують скорочення нерівності?  Більш за все Маркс боявся нескінченого накопичення капіталу, яке призведе до того, що більшість робітників стануть жебраками, а незначна меншість капіталістів контролюватиме всі ресурси. Саме тому він і передбачав майбутні революції і був в цьому правий.

Неминуча тенденція капіталу до накопичення і концентрації в нескінченному масштабі, на думку Маркса, призводить до апокаліптичного результату: або ми спостерігаємо тенденцію до зниження рівня прибутковості капіталу (що знищує механізм накопичення і може привести капіталістів до взаємної гризні), або необмежено зростає частка капіталу в національному доході (що досить швидко призводить до того, що трудящі починають об'єднуватися і бунтувати).

«Наприклад, з 1800 по 1860 рік зарплати робітників не зростали, залишаючись на дуже низькому рівні - практично на тому ж, що в XVIII і попередніх століттях, а в деяких випадках навіть нижче. Ця тривала стагнація заробітної плати, яку можна було спостерігати як у Великобританії, так і у Франції, тим більше вражає, що економіка в цю епоху росла прискореними темпами. Важко сказати, до чого б привела ця траєкторія, якби за катастрофою Першої світової війни (1914-1918) не почалися економічні і політичні потрясіння, які сьогодні, в світлі історичного аналізу і з висоти минулого часу, представляються єдиними з початку промислової революції силами, що сприяли зменшенню нерівності», - пише французький дослідник Тома Пікетті у своїй книзі «Капітал у ХХІ-му столітті .

Як би там не було, процвітання капіталу і зростання промислового прибутку на тлі стагнації доходів трудящих в 1840-1850-і роки були настільки очевидні, що все це прекрасно усвідомлювали, хоча в ті часи ніхто не мав реальних об’ємів статистики. Саме в цих умовах отримали розвиток перші комуністичні і соціалістичні рухи.

Висновок не дуже втішний – для зменшення нерівності в світі людству потрібні війни та потрясіння. А збільшення нерівності не можуть зупинити самі «накопичувачі» - капіталісти, бо це закладено в їхній свідомості. Якщо людина не накопичує капітал, то і не зможе стати великим ділком. І якщо зупиниться постійне зростання виробництва та ВВП, чи не почнеться після цього масштабна світова криза, яка може поховати під собою сучасну цивілізацію? Для того, щоб наблизитись до відповідей на ці питання, потрібно вивчати багатьох дослідників, і Маркса в тому числі, не вихваляючи і не демонізуючи його фігуру.

«Незважаючи на всі свої обмеження, марксистський аналіз у багатьох відношеннях зберігає свою актуальність. Перш за все, Маркс відштовхувався від справжньої проблеми (неймовірною концентрації багатства під час промислової революції) і намагався її вирішити тими засобами, які були в його розпорядженні: такого підходу повинні були б дотримуватися і сьогоднішні економісти», - вважає Тома Пікетті.