Політичні експерти визначили підсумки 2018 року та основні тренди наступного року

27 грудня 2018 року, в інформаційній агенції УНІАН відбулася експертна дискусія, під час якої були підведені політичні підсумки року та зроблені деякі прогнози на рік наступний. Експерти інколи висловлювали різні думки щодо одних подій та фактів, але тим цікавішим було спілкування. Нижче будуть наведені деякі тези із виступів експертів:

Сергій Дацюк, філософ,

- Західна цивілізація продовжує домінувати у світі та формувати основні тренди. І в соціальних аспектах, і в наукових і в інженерно-технологічних а також культурних. Але вже в цьому році помітна спроба Китаю кинути виклик цьому порядку. Це активна участь в космічних перегонах, генетичних дослідженнях (людський геном). Сюди ж можна віднести кліматичний контроль у вигляді спроб побудувати дощові установки в Тибеті. Крім цього, потрібно відзначити розвиток штучного інтелекту, який на відміну від багатьох інших країн, Китай прямо починає використовувати для соціально-тоталітарного контролю за громадянами (введення систему рейтингу громадян). В наступному році Китай все більше буде випереджати Захід. 

- Україна була присутня в світовому порядку денному, але в контексті втрат і небезпек. Наша країна була присутня двічі – у зв’язку з побудовою Керченського мосту, через який ми втратили суверенітет над Азовським морем, і введенням воєнного стану. Зрештою, це те, що сильно вплинуло на світ у контексті – «дивіться, як не треба жити» і вести політику.

- Все менше будуть згадувати у світі Росію. Лише у негативному сенсі, тому що вона руйнує суспільну свідомість, зомбує людей, лякає світ своєю ядерною зброєю, чинить хімічні напади на території країн НАТО, тобто продукує негативні події. І це зрештою продовжиться.   

Віктор Небоженко, політолог,

- У минулому році запам’яталися три українських жінки. Перша – Надія Савченко, яка сидить під слідством за спробу державного заколоту. Її популярність в народі базувалася на тому, що українці чекають на героїв, незвичайних людей. Друга жінка – це Валерія Гонтарева, яка розорила 100 банків і після цього переїхала жити до Лондону. Третя – це Юлія Тимошенко, яка незрозуміло як продовжує зберігати лідерські позиції у президентському рейтингу.  

- Воєнний стан, це привчання українців до екстремальних практик.

- Вибори є спокусою щось швидко зробити з країною. Виборча кампанія пройде під впливом адмінресурсу та парамілітарних формувань.

- Політичний вплив отримання автокефалії українською церквою в 10 разів вище на Росію ніж на Україну, тому що порушується традиційна російська тріада – православ’я, самодержавство, народність.

Костянтин Матвієнко, письменник, політичний оглядач,

- 2018 рік, в чому його парадоксальність? З одного боку, за один цей рік відбулося стільки подій, на які б у інші часи знадобилося багато часу. Це свідчення прискорення соціально-політичного часу, коли в менший часовий проміжок вміщується більше подій. Сьогодні новини «помирають» майже в той самий день, коли вони народжуються.   

- Соціального поступу у країні не відбувалося. 2018 рік виявився з точки зору діяльності влади і її позиції, роком застою. Все зупинилося і завмерло, крім комунальних тарифів. Були поділені сфери впливу і все завмерло.

- Цей рік став роком визначення і кристалізації опозиції. На наступних президентських виборах боротимуться два кандидати – Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. Результати виборів в об’єднаних територіальних громадах. Протягом усіх сімох хвиль цих виборів, партія «Батьківщина» за кількістю обраних депутатів однозначно займає перше місце. Друге місце за блоком Петра Порошенка.  

- Соціологічні дослідження демонструють, що однозначно зростає рейтинг Юлії Тимошенко і йому назустріч вниз іде рейтинг діючого президента. На сьогоднішній день, з 24 областей України, у 21-їй Ю. Тимошенко займає однозначно лідерські позиції.

- Довіра до лідера опозиції – Ю. Тимошенко стабілізувалася. Якщо вибори пройдуть штатно, однозначно президентом стає Ю. Тимошенко. Ті, хто сформують владу у 2019 році, потраплять у серйозну турбулентність. Це обумовлене наростанням агресії Росії, а також значним виплатам у 2019-20 рр, по державним зовнішнім зобов’язанням. Обслуговування державного боргу становитиме близько половини всіх видатків державного бюджету.

- Україні потрібно долати відставання від світу. І не сталим розвитком, а проривним (фазовим переходом), який можливий при повному перезавантаженні влади і зміни місії держави щодо суспільства.

- Українська опозиція зайняла сьогодні інтелектуальне лідерство. Вона пропонує кроки, які можуть виглядати парадоксальними на сьогодні, але саме вони можуть дати можливість скоротити розрив між цивілізованим світом та Україною.
- В. Зеленський – це колективний кандидат «проти всіх», він сміється над владою та політиками і тому має такий великий рейтинг. Рішення В. Зеленського про те, балотуватися чи ні, залежить від І. Коломойського. Крім цього, він забирає голоси у П. Порошенка.

Вадим Карасьов, політолог,

- У світі започаткована нова гонка озброєнь, відбувається підвищення значимості воєнної геополітики.

- Продовжується дезінтеграція світового ліберального порядку. Одним із лідерів демонтажу цього порядку будуть США.  

- Реформами в Україні більше займається команда прем’єра ніж президента, який пішов у цивілізаційні тренди – мова, армія, держава, що були популярні у розвинутих країнах світу в 19-му та на початку 20-го століть.

- Україна входить у період транзиту влади. Ставки наших країн – сусідів на вибори набагато вищі, ніж в самій Україні. Вибори пройдуть фактично в умовах напіввоєнного стану.

- Росія, яка ввела санкції проти частини політиків з Опозиційного блоку, продемонструвала, що буде покладатися тільки на явно проросійські сили, а тих, які «і нашим і вашим», більше підтримувати не буде.

- Політичні та суспільні інституції сьогодні не працюють в усьому світі. Україні потрібен лідер чи консенсус еліт.

Володимир Фесенко, політолог,

- Воєнний заколот чи різкі зміни у системі влади в Україні фактично неможливі, тому що в нас все відбувається за старим анекдотом – «яка країна, такий і заколот». Всі радикальні зміни, які раніше планували представники української влади за останні 20 років, призводили скоріше до протилежного результату.    

- Головна подія року – створення української помісної автокефальної церкви.

- У 2018 році з’явилася нова гаряча точка  - Азовське море та Керченська протока. Юридично цю проблему розв’язати неможливо.

- Ті політики, хто раніше виступали за введення воєнного стану, місяць тому виступили проти цього. Це свідчить про кон’юнктурність українських політиків.

- У цьому році тривала потужна міжнародна компанія на підтримку політичного в’язня Олега Сенцова. Також потрібно відзначити його особисту мужню поведінку.

- Виграш Нафтогазом суду у Газпрому.

- Розчарування року – С. Вакарчук. Всі чекали, що він скаже «так», а він нічого не сказав, продемонструвавши, що в нього немає лідерських якостей. «Просідання» рейтингу С. Вакарчука зіграло на користь В. Зеленського, бо частково їх електорат пересікається.

- Санкції Росії проти українських політиків з Опозиційного блоку, це спроба загнати всіх в єдиний проросійський колгосп, який буде однозначно підтримувати політику РФ.

- Захід політичних зірок Н. Савченко та М. Саакашвілі, на яких у суспільства було багато надій. Але при цьому, повернення до активної політики В. Медведчука.

- Будь-хто з тих, хто стане президентом України у 2019 році, буде президентом меншості, бо в країні поглиблюється довіра до влади.

- Жоден з кандидатів у президенти нічого не каже про боротьбу з корупцією та буде уникати цих питань і надалі.

- В. Зеленський більше налаштований на парламентські вибори. З таким рейтингом, який він має сьогодні, з виборів не знімаються. Він частково відбирає голоси у Ю. Бойка, Є. Мураєва. І в цьому сенсі він грає роль «санітару лісу».

Олег Саакян, політолог,

- Замало перемогти на виборах, потрібно проводити реальні перетворення в країні з першого дня президентства.

- Патріарх Філарет, це приклад того, як державні інтереси можна ставити вище за особисті.

- Геополітичні гравці в світі вже почали демонтаж Росії в тому вигляді, в якому вона сьогодні існує.

- Команда П. Порошенка створює картинку, що є один проукраїнський кандидат – діючий президент, та всі інші – проросійські. А. Гриценко з тезою про «чесних» швидко набрав свій електоральний максимум і зараз його рейтинг не підвищується. Ю. Тимошенко вийшли з інноваційними пропозиціями щодо змін в країні та розбудови майбутньої системи влади і т. ін., і завдяки цьому зараз лідирує.   

- В суспільстві з’являється запит на ідеї, які повинні формувати політики.

- З точки зору партійної мережі, «Батьківщина» має суттєву перевагу над усіма іншими партіями, бо в неї вже давно існують багато партійних осередків по регіонам України.

- Парламент продемонстрував, що він є вищим органом влади в країні, коли відмомився голосувати президентський проект щодо введення воєнного стану на 60 днів, обмеживши його 30-ма.